МАРИХУАНА тримм Дивногорск наркотики Каннабис Amnesia

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Е, пацаны, привет! Сегодня расскажу вам о бешеном трипе, который я недавно проделал на гандже. Вот как это было:

Знаете, в этот раз я решил купить шишки марихуаны и пойти по улицам ходить босиком. Ну, типа, чтобы ощутить всю энергию природы и так далее. Что? Шоферша? Да, естественно я был накурен, когда писал эту историю!

Так вот, первый штрих в моем приключении – закладки! Я связался с одним знакомым, у которого всегда много свежих шишек. Мои пальцы чесались от нетерпения, когда я получил от него сообщение: "Готово, пацан, приходи забирай!"

У меня уже стояла заранее запланированная встреча с друзьями, где мы планировали поймать на приход, так что время было самое то. Я поспешил забрать свою гандж и отправился на тусу. У нас был большой план – зажечь шишки и провести незабываемую ночь.

Итак, мы нашли подходящее место, завели музыку, и начали. Сейчас даже словами не передать, насколько круто был этот трип! Энергия текла внутри меня, словно я был ракетой, готовой взорваться от безумного счастья. Я просто парил над реальностью.

Анашка действовала, и я ощущал каждый шаг на земле. И вот, я решил, что достаточно уже сидеть на месте, хочу пройтись по городу. И кто же меня остановит? Босиком, да, как маленький гиппи, я начал свою прогулку.

Улицы были моими тропами, а прохожие – совершенно незнакомыми попутчиками в этом безумном путешествии. Я улыбался каждому и каждая улыбка в ответ была как пинок, который добавлял мне новую порцию энергии.

Прошел уже час этой шизы, и я стоял перед остановкой автобуса. Там стояли грибочки – не псилоцибиновые, конечно, те я попробовал только однажды, но грибочки-люди. Мда, какие странные встречи бывают на улицах города, особенно когда ты на гандже!

И так, я присоединился к этим грибочкам и мы отправились исследовать территорию. Как только я открылся для новых знакомств, я понял, что мир на самом деле огромен и полон удивительных людей.

Каждый из них имел свою историю, свои мечты и свои грезы. И все они были как краски на палитре, которые создавали новые шедевры в моей голове.

В итоге, мы закончили эту поездку в парке, где сгоряча решив "заскочить" на закрытую вечеринку. Там я почувствовал себя настоящим художником, который кистью мастерски красит картину по кусочкам.

Это был трип, который оставил неизгладимые отпечатки в моей душе. Я по-прежнему ходил босиком, но теперь это было не только физическое состояние, а и ментальное.

Это был спонтанный приход, который разжег во мне огонь любопытства и жажды самовыражения. И пусть говорят, что наркотики плохи, но в моем случае это была возможность увидеть мир по-новому, восхитительный и яркий!